Проведено теоретичне дослідження основних складових етико-гуманістичної концепції І.Франка з урахуванням новітнього методологічного базису. Визначено соціокультурні умови й теоретичні джерела формування філософських поглядів мислителя, розкрито їх гуманістичну спрямованість, визначено ключові проблеми, які обумовили зміст морально-етичних пошуків у житті та творчості митця. Окреслено предметне поле естетичних досліджень І.Франка, зроблено теоретичну реконструкцію основних категорій і понять, зокрема, таких як "щиролюдська моральність", "цілий чоловік", взаємозв'язок добра і зла, розкрито моральний зміст щастя та сенсу життя. Зроблено висновок, що в етико-гуманістичній концепції І.Франка поняття справедливості, правди, приязні та добра є предметом "останньої і найвищої науки - етики", основна мета якої - навчати людяності. Зроблено висновок, що всебічно вихована особистість, її соціальна й національна свобода, гуманізм і солідарність з людьми - це ідеали та принципи, які на думку І.Франка, є визначальними рисами морального прогресу людства. Проаналізовано взаємозв'язок морально-філософської проблематики творів письменника з його життєвою позицією. Висвітлено суттєвий вплив етико-антропологічної концепції І.Франка на розвиток національної філософської культури та вітчизняної етичної науки.